Історія
України — це складний процес формування незалежної держави українців. Він
починається з появою людини розумної на теренах сучасної України понад 300 000
років тому. Первісна історія складалася зі строкатого сплетіння культур європи
й азії. У Ι тис.до н. е. на території України з'являються кочові племена
кіммерійців. Їх витіснили скіфи (VII—III ст. до н. е.) які створили одну з
наймогутніших держав того часу. У III с.т. до н. е. на зміну скіфам приходять
сармати. Цей союз спорідненних племен проіснував до III ст. н. е. коли їх
витіснили гуни, які згодом дали поштовх до великого переселення народів.
Паралельно з цими племенами починаючи з VII ст. до н. е. греки засновують на
Північному Причорномор'ї свої міста-колонії. Тір, Ольвія, Пантікапей, Херсонес,
а пізніше й Боспорську державу.
У середніх
віках починаючи з VIII ст. українські землі стали центром східних словьянських
культур на чолі з Києвом. Київська Русь, яка стала першою східно-слов'янською
державою прийняла православ'я від Візантійської Імперії в 988 році. Цей крок
став вирішальним в історії цих земель на наступну тисячу років. Процес
феодальної роздробленості у XI—XIII ст. призвів до того що Київська Русь
опинилася у 1230-ті роки під владою татаро-монголів, які перетворили князів на
данників Золотої Орди. В цей час провідна роль на Південно-Західній русі
переходить до Галицько-Волинського князівства, яке відокремилося від Києва у
1097 році.
В XIV ст.
послаблена татаро-монголами, та власної роздробленісттю Русь опиняється під
владою Великого князівства Литовського після взяття Києва Ольгердом у 1362
році. Галичина підкорилася Польщі після тривалого спротиву у 1387 році. Після
підписання Кревської унії 1385 року почалося обьєднання українських земель під
владою Річі Посполитої яка була закріпленна Люблінською (1569) й Берестейською
уніями (1596). На півдні у криму з'являється Кримське ханство у 1447 році. Йому
на противагу в степу на Запоріжжі з'являьються огруповання озброєнних людей, що
звали себе козаками. Ці озброєнні групування згодом перетворилися на основну
силу, що відстоювала права українців. Національно-Визвольна війна 1648-1657 рр.
у XVΙΙ ст. під керівництвом Богдана Хмельницького є результатом цього
історичного процесу.
Після
Переяславської Ради 1657 року значна частини (лівобережжя) українських земель
була долученна до Російської імперії. На заході Галичина й Буковина опинилися
під владою Австро-Угорщини в 1775 році, а Закарпаття перебувала у складі
Угорщини з XVII ст.
Новітній час
з початку XX ст. ознаменувався крахом Російської імперії, коли була на короткий
час створена українська державність, яка за короткий період змінила чимало назв
(Центральна Рада, УНР, ЗУНР, Українська Держава, Директорія).
З 1922 року
Україна (УРСР) стає частиною СРСР. Проголошення незалежності в 1991 році
створило нову еру в історії України — сучастність.
